Так дивно все
І наче випадково,
Сплетіння невидимих вузлів.
Ти мене бачиш,
А я тебе
Невипадково.
Ми в гавані потонувших кораблів.
З глибин,
Що з темрявою схожі,
Проростають лілії в смарагді,
Загорнуті у спогади й поразки,
Чіпляються за течію й каміння,
Намагаються дістатися поверхні,
Зібрати докупи всі підказки.
Так дивно все
І наче випадково.
Все ніби вчора було,
Чи буде лише завтра.
Питань багато є,
Невипадково ж
Зустрілись двоє
Серед темряви й болотяної пастки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: Mezu Svitlana