Ярославу Борису присвячено.
Загинув 24.02.2023 біля населеного пункту Майорськ Донецької обл.
Був оптимістом козак Ярослав.
Де він ступав – світло зразу з’являлося.
Жарти свої, мов крупу, розсипав.
За животи ті, хто чули, хапалися.
Край свій любив , що терпів із віків,
Церкву на пагорбі, в полі пшениченьку,
Хату, садок у селі та батьків,
Шати калинові, соняха личенько.
Духом не падав, хоч ранений був ,
Підлікувався – і в бій з побратимами.
З ворогом вів до кінця боротьбу.
Чесно служив, не ховався за спинами.
Не дочекався приходу весни -
Другої, в році війни з московітами.
Сіли життєві його двигуни,
Ворог зламав їх своїми «привітами».
Очі стулив, як Ісус, - в тридцять три.
Жінки не мав, так схотілося долі.
Шитиме в Небі тепер прапори –
Жовто-блакитні, із тризубом Волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)