«Жарт жінкам про козаків»

***

Живу  я  тихо  --

Не  тужу  :

Сам  собі  --

Служу..,

Довгий  язик

Ховаю,

Бо  все,  що  мав  --

Знаю,

А  тому...

Нікому  не  служу  --

Лише,  трохи  тужу

За  тими  часами

Молодими,

Коли  мав  сили

Живими,..

Коли  дівки

Проходу  не  давали,

А  спати  до  себе

Вкладали

І..,  лише,  тепер  я

Розумію,

Що  життя  дійти

Не  зумію

До  тої  риски

Додатку,

Яким  не  жалію

Статку,

Що  тратив  на  них  --

Чарівних,

Бо  мав  сенс  в  тому

Днів  всіх,

Коли  тепер  вже  я  :

Живу,

Не  тужу  --

Сам  собі

Служу,

Бо  так  лише  воля

Пізнається,

Яка  раз  козаку

Навік  дається,

Де

Вільний  у  всьому

Є,

А  в  тому  життя

Снує..,

Коли  рабів  до  Раю  --

Не  пускають,

Бо

Там  жінки  владу

Мають..,

Тому  козакам

Окремий  Рай

Збудували,

Щоби  жінок

Не  спокушали,

А  на  уходах  пізнавались

Та  у  Січі  домашній

Плекались  --

Під  недремним  оком

Дайви,

Яка  нитки  долі  снує,

У  клубки  збирає

Та  на  зберігання  козакам

Дає,..

Бо  ніхто  тих  ниток

Не  вкраде,

Якщо  козак  на  сторожі

Варту  має,..

А  тому  :

Живу  я  тихо  --

Не  тужу,

Сам  собі  --  козаком,

Служу...
--------------------------------------------
25.07.2022;  Paris  (A-a)
=======================

Autor  :::  Katynskyy  Orest  (Катинський  Орест)

==================================



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2023
автор: Paris