А, що війна? Нехай собі воюють,
Я сію враже слово, руZький мир…
до Совісті кричати марно, всує,
подейкують, що стерпить все папір.
А люди як? Та чернь мені не рівня,
московська мова маститься, мов мед.
А слово ж ранить глибше за каміння
і навіть б’є страшніш за кулемет.
Країною йде хвиля емігрантів
такий собі «братньоросійський» бум.
Хтось прославляє мову окупанта,
а хтось її за час війни забув.
28.02.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2023
автор: Микола Соболь