Буде порожньо у домі.
Окрім сутінків, один
Боязкий зимовий промінь
Лине в проміжок гардин.
Тільки ледве чутний помах
Вогких янголових крил.
Сніг, дахи, мінливий поблиск...
Поблиск, сніг і небосхил.
Вкотре знову креслить іній.
І закрутить знов мене,
І торішнє, мовби нині,
У повітрі промайне.
І кольне у грудях - винен -
Невідпущений мій біль,
І вікно по хрестовині
Здавить голод дров′яний.
Але раптом по портьєрі
Прослизне вагання тінь, -
Легка, ніби із паперу,
Як прийдешнє, ввійдеш ти.
Тиха, виникнеш у дверях
В чомусь білому, без примх,
В чомусь, дійсно з тих матерій,
Шиють віхоли з яких.
OSAlx 2о22-о7
*
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Незадернутых гардин.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк моховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.
И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
И опять кольнут доныне
Неотпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.
Но нежданно по портьере
Пробежит сомненья дрожь, -
Тишину шагами меря.
Ты, как будущность, войдешь.
Ты появишься из двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
Б.Пастернак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2023
автор: Под Сукно