БЕЗЦІННИЙ ЖЕСТ

(  правдива  історія,  що  трапилася  зі  мною)


ЛЮТИМ  є  Лютий  для  України...
2014  -  Небесна  Сотня...
2014  -  Анексія  Автономної  республіки  Крим...
2014  -  Початок  новітньої  російсько-української  війни  на  Сході  України...
2022  -  повномасштабне  вторгнення  московитів  на  територію  України...
2023  -  дев'ята  річниця  російсько-української  війни  та  рік  активної  фази  війни...

   Вже  двадцять  з  лишком  років  проживаю  в  Португалії,  та  всі  ці  події,  які  перечислила  вище,  мають  надглибокий  відбиток  в  мені.  Ще  в  далекиму  2001  році,  потрапивши  на  роботу  в  одну  сім'ю,  зрозуміла,  що  нестиму  цінності,  які  заклали  в  мене  мої  рідні,  навіть  тут,  за  чотири  з  половиною  тисячі  кілометрів  від  дому,  щоб  португальці  зрозуміли  хто  ми,  які  ми  -  українці.
   Час  спливав,  відкривалися  нові  можливості  та  навіть  перспективи,  бо  вивчила  мову  на  достатньо  прийнятному  рівні.  Та  життя  показало,  що  моя  місія  в  цій  сім'ї  ще  не  була  завершена  і  я  обрала  залишитися  в  ній.  
   В  2008  році  в  цій  сім'ї  народилося  два  чудових  малюки,  яких  я  доглядала  ще  тоді,  коли  вони  були  в  утробі  матері.
Допомагала  їх  доглядати  та  виховувати.  Віддавала  їм  частинку  свого  українського  серця.  Розповідала  про  мою  Батьківщину  та  батькі́вщину.  Показувала  фотографії  свого  рідного  міста  та  всієї  України.  Слухали  українських  пісень  та  голосували  за  конкурсантів  "Євробачення"  від  України.  Смакували  круп'яні  палички,  оладки,  борщ,  голубці,  вареники.  Вболівали  за  "Динамо  Київ"  і  "Шахтар".  Раділи  успіхам  Романа  Яремчука  в  столичному  клубі  "  Бенфіка"...
Та  разом  з  тим  активно  обговорювали  політичне  життя  в  Україні.  
Переживали,  зі  сльозами  на  очах,  події  на  Майдані,  що  переросли  в  Революцію  Гідності,  війну.  Багато  розмов,  запитань,  відповідей.  Справжнє  розуміння  ситуацїї,  інтерес  до  правди.  Безліч  коментарів  та  обговорень.  Навіть  ,,планів"  щодо  бункерного...)))  Діти,  діти...)))  
Багато  емоцій  пережито  разом  з  цією  сім'єю.  Вже  багато  нас  єднає.  Кажуть,  і  я  це  відчуваю,  що  є  для  них  членом  сім'ї.  Маю  за  честь.
Та  найцінніше,  що  в  цей  важкий  для  України  й  світу  час  отримую,  в  дев'яту  річницю  війни  в  Україні,  ось  таке  повідомлення  від  чотирнадцятилітніх  хлопчаків,  що  вирішили  підтримати  мене  та  всіх  українців  на  нашій  рідній  мові.  
І  хай  перекладач  не  відтворив  все  вірно,  та  сам  жест  -  БЕЗЦІННИЙ!



Марія  Дребіт


25.02.2023                                                      Португалія


фото  з  власної  колекції


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2023
автор: VIRUYU