Даю поживу я душі і тілу,
Слова римую і печу хліби...
Підтримую ту дивовижну силу,
Яка веде людський рід щодоби
По ще незвіданих шляхах земних,
Що стеляться між невагомим і важким,
У долях зовсім непростих людських,
Скоріше непомітних ніж значних,
Між берегів примарних сподівань,
Мрій, мажень й розмаїття вподобань...
17.02.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Олекса Терен