Нема на світі сонць окрім тілес.
Під небом ти – п*ята, я – Ахіллес.
Нема на світі сяйв крім передпліч.
Під небом ти - світанок, а я - ніч.
Немає в світі вірша понад тебе.
Ти – гарячіша, аніж мені треба,
Але без тебе я не мислю, не живу,
Без тебе насупро́тиви пливу,
Але без світел, без мети,
Я - риба в океані німоти,
А ти…
Скажи мені де ти?
Чи варт мені тебе чекати,
Вгризатись в кожен день,
Як в ґрати,
Шепочучи намолене ім*я
В якому одна сутність: ти і я,
Немов одвічні полонені :
Справіку юні – незбагненні,
Серця у нас достоту як моря,
Вгрузаємо немовби якоря -
Вбрідаємо в піски одне одно́го
І завмирає лиш для нас
Старезний дідо – сивий час :
Вулкан всього живого
Бо ж Всесвіти кохаються,
І стегнами гойдаються
Мов окрім них нічого
Нема під небо місячним
І вибухають втисячне,
Щоб знову народитися,
Бажати і любитися,
Всміхатися, боротися,
Дивитися як котяться
Зірки по небі місячнім
І вибухати втисячне .
17.02. 2023
Світлина з мережі. Авторства, на жаль , не знайшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Той,що воює з вітряками