І наче божий рік, і наче десятиліття,
І 33-й, - вік Христа, а все не те
не дихає повітря,
в весняну пору навіть травень не росте.
Немає звуків скриплої колиски,
не падає додолу м'яч дитячої юрби,
лиш цвинтар, і не має списку,
навіщо і за що, навіщо, і як би...
Як би, ти Боже, відвернув страждання,
як би не впало пекло, у знесилене село....
ми мали б внуків Василя й Орисі,
які у 5-ть навіки відійшли.
Ми мали б інший край - веселий,
а не огорблені й спустошені поля,
ми мали б матір, не з худим обличчям,
а з щасливим немовлям.
Стражденна земле, не чекаєш сіву,
немає чим, і пашня не зросте,
пусті хліви, не чують співу.
І навіть вже, зозуля не кує.
Прошу тебе, ти Боже милосердний, прости нас грішних, відверни біду.
Хай буде рік той, для нас залишній. Хай буде він у пам'яті завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2023
автор: Ігор Жорж