Зранку, сонечко яскраве,
Тепле, ніжне і ласкаве
Гомонять тихо горішки,
- Почекати, нам би трішки,
Ще погойдатись, дозріти,
А вже потім полетіти.
Один іншим,-Гей,- гукає,
Нехай вітер подрімає
Краще нам, тут залишились,
Добре росами умитись
Щоб безпечніш приземлитись!
Вітер чув, таку розмову,
Привітав, пору ранкову
З трав здійнявся й полетів
Поміж листя зашепотів.
-Ой горішки, ви ж красиві,
А чому ж та й не сміливі?
Мабуть ворони злякали,
Вони вчора тут літали.
Враз довкола тихо – тихо,
-Ой мабуть нам буде лихо,
-Тю,- гойдав гіллячко вітрець,
Хто сміливий?! Ви навпростець,
Політайте любі друзі,
Розсипайтесь по окрузі.
Кожушки, ще ледь тримались,
Та під вітром роз’єднались.
Між листочків шепотіння,
-Ще й упасти треба вміння!
Вітер слухав, загомонів,
Дать пораду їм захотів,
-Легко падайте в травичку,
Подрімайте в холодочку!
Вмить, лунає - стук - стук - стук- стук,
Ой дива… якийсь глухий звук,
І летять, неначе у сні,
У травичку, вже при землі.
Гіллям вітер… колисає,
Мелодійно промовляє,
-Хай вас дітки позбирають
Посмакують, радість мають,
Від горішків підростають!
Вдячні осені, погоді,
І чаруючій природі,
Що довкола нас втішає,
Усіх щедро пригощає!
2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2023
автор: Ніна Незламна