В сніжнім мереживі дихає осінь,
Дивно з'явилася знов на порозі,
Сміло струсила красу-павутину,
Щоби собою побути хвилину
Пані змиритись і зникнуть не може,
Зовсім холодне у неї ще ложе,
Ковдри немає - зима заховала,
Днина похмура для кралі настала
Піде у мандри, збере всі листочки,
Гарно й майстерно зітче килимочки,
Ох, не подумала зразу зробити,
Щоб у морози тепленько прожити
Довго сиділа красуня та ткала,
Кожен листочок з теплом прикладала,
Гарна майстриня - вже ковдра розкішна,
Буде ночівля приємна та втішна
Тож попрощатися зараз вже може,
Бо не холодне у осені ложе,
Вдячна зимі, що листочки сховала,
Щоб пані ковдру тепленьку зіткала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик