У кожного свій сталевий ланець
З недоліків та пороків –
Збирає у стадо ду́ші ловець
Уже достобіса років.
Залежимо ми від того ловця,
Що міцно ланці тримає,
Вичавлює з тіла силу живця –
Тому і печаль зринає.
У кожного свій сталевий ланцюг
З недоліків та пороків –
Не має снаги зневолений дух
Уже достобіса років.
Птахами уверх зірвуться думки –
В омріяний неба простір.
Та стрижень думок доволі ламкий,
Бо сповнена тяма млості.
Чи часу пила зітре ланцюги,
Чи може страху́ сокира..?
Чи вистачить нам до волі жаги,
Чи світ докона зневіра..?
22.10.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2023
автор: Олена Студникова