ЖУК-РОГАЧ

(  мрія  літа)
Щось  над  вухом  прогуділо,
Щось  ся  шумно  пролетіло.
Ледве  чутно  легкий  стук,
Приземлився  на  гілку  жук.

Величенький  ще  й  рогатий,
Забіяка  він  завзятий.
Став  на  лапки  обдивився,  
Чи  суперник  не  явився.

Поводив  довкіл  вусами,
І  поцокавши  рогами:
-  Я  нікого  не  боюся,
З  ким  завгодно  поборюся.

Він  не  довго  веселився,
Інший  жук  йому  явився.
Схожий  в  капельку  води,
Як  близнята  —  два  брати.

Шлях  не  хочуть  уступати,
Два  суперники  рогаті.
На  задні  лапки  повставали
І  грозилися  рогами.

Не  терпіли  -  стій  не  стій,
Обоє  кинулися  в  бій.
Вони  труться  бік  до  боку,
Це  була  лише  морока.

Обоє  вперті,  хай  їм  грець
І  прийшов  би  їм  кінець.
Вони  щепилися  рогами,
Та  й  упали  вверх  “ногами”.

Самім  піднятись  їм  ніколи,
Для  їх  “ніг”  нема  опори.
Я  підняв,  їх  роз’єднав
І  в  різні  сторони  поклав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2023
автор: Сокол