Торгаші - торгашки, як хитрі мурашки,
Що та й з вами зробити, за лихі замашки?
Ой сховати вміють, жадібності сліди,
І весь час всміхаються, їм нема біди!
Для них схема обважування, як закон,
Усім тим залишкам, не страшний рубікон,
Від збагачення - душенька втішається,
Покупець… у злобі, серденько крається.
Ну на грам п’ятдесят,нестримно на рибі,
Вас обважить. Вмить почуєте – Спасибі
Ще приходьте, до нас ми завжди раді вам!
Уже вдома, швидко рибку у тарілку,
А води, трасця, ну хоч підставляй лійку,
І наллєш, цілу чарчину стограмову,
Аж на лоб очі лізуть, втрачаєш мову.
Ото злодії! Це ж, майже пів стакана,
Пече серце і щемить – яка ж омана!
Кулак стисниш, злоба, гроші не рахуєш,
Йти й сваритись, чи від них ти щось почуєш?
У ниї своя робота…
Потішається, склада статки до ночі,
Незадарма, це ж майже всі дні робочі,
За прилавком часто, то вже в контейнері,
І без свідків, кладеш товар увечері,
Води, хлюпнеш, трохи до тюльки, благодать,
Богу молишся, якби ж швидше всю продать!
Копійки, хай так, є новенька машина,
І для сина БУС- вже щаслива дитина,
На пікнік з друзями, музики, розваги,
До людей, ані жалю, ані поваги,
Вслід слова- А хто винен, що отак живуть?!
Життя довге, нехай інший шукають путь.
Мені свідком, шкода, довелося бути,
Цю картину, давно не можу забути,
За вікном, уздріла відро, під прилавком,
Мабуть в поспіх, накрите прозорим шовком,
Блиск води, добре бачила й апельсини,
Легкий вітер, здіймав шовк, як парусини,
Оті фрукти плавали, налились (соком),
Воно б певно, щось сказати ненароком,
Та кому? Тут усі «свої»! Може правди,
Ти захочеш? Помрій! Себе безпорадним,
Відчуваєш, серед базарних торгашів.
У смутку, нам часто вимикають світло,
Як сюрпризи…хоч й сприймають непривітно,
Тож на декові, зранку рибка розтане,
Та від цього, кожна хитрішою стане,
Вода в поміч і камера холодильна,
Вже на ранок, вся рибонька (геніальна).
Мов скляна…хіба в когось визиває шок?
Та зате, в ґадзині, золотий ланцюжок,
Прикрива шию, де ж цю красу подіти,
Хтось завадить? Ні, чому й не порадіти?!
Вже вдома.. води – немов була в пелюшці,
За оце, набити б обличчя тварюці,
Торгаші, ох, ненажерливі торгашки,
А чи влада, здатна бачить ці замашки,
А тут кажуть, це питання риторичне,
Та навряд помітять! Бо хвороба вічна!
То робилися висновки при союзі,
Тож все виправити, буде важко друзі,
З торгашками до європейських стандартів?
Тоді їм, напевно буде не до жартів.
Якось взимку, я купила капустину,
Так раптово, вода хлюп, на одежину,
Де їй взятись? Це ж не влітку, коли роси,
Продавчиня, немов всліпла, торка коси,
Й так уміло, за мить, кудись очі косить,
Шанобливо, вже розрахуватись просить.
Чи гіпноз? Вража, раптом очима блиска,
Оце ж треба, хи́тра, як лісова лиска!
Як годиться, щодо ковбас, то ж є ціна,
Й на вагу кладе, стаєш ніби німа,
Шок від наглості, - Переважити треба!
Ти здивуєшся, зводиш очі до неба,
Щось не так?Не влаштовує? То не беріть!
Не заставлю, як прийшли брати, то мовчіть!
Живемо,ось так, ви не дивуйтесь люди,
На базарах й не тільки, на жаль, повсюди.
За прилавком, (з добрим серцем) вас обважать,
Знать цікаво, вони від чого залежать?
Оці люди, які мило всміхаються,
Чи в день судний,ще на щось сподіваються,
Бог не бачив, всі наживи, злодіяння?
Така наглість, чи плекають сподівання,
Все минеться?! Ні, друзі, гадаю, що ні!
Не простить, нам Господь гріховності земні,
Хай на рай, не надіються! Час розплати,
Все ж настане! Треба трішки почекати,
Нас шкода, ДУРЯТЬ, мать краще й не сказати,
То де ж людоньки, де правдоньку шукати?
Війна нині, жорстока, за виживання,
Не сховаю, надію і сподівання,
Мир настане, влада помітить свавілля,
Торгашів – лисок. І до чого торгівля,
До смертей, людей приводить безгрошів’я,
Сприйнять важко, що хтось ледве виживає,
А шикує, той, що совісті не має.
Треба зміни і європейські стандарти,
Буде важко та скажу, це вам не жарти,
Нам керманичів би, як на передовій,
Людські душі, щоб не сповивав сніговій,
Й зрозуміли, буденні дні змінить війна,
Щоб надію, мала уквітчала весна.
І нарешті, у свіх сферах, все до пуття,
Всі ж надіються на покращення життя.
***
Про щось мабуть,було би ще написати,
Та, як кажуть, до всього треба честь мати.
Якщо ці торгашки, хочуть попасти в рай,
То замашкам, вже потрібно покласти край!
10.02.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2023
автор: Ніна Незламна