Коли ти скарги шлеш собі на долю
І бачиш все у кольорі пітьми...
Поглянь лише, як мучиться від болю
Старенька мати, кинута дітьми.
Коли ти сльози проливаєш марно
І проклинаєш цей буденний світ...
Згадай дитину, що не знає маму,
Вона не скаже їй святе"Привіт"...
Коли ти злися, що чогось немає
І руки опускаєш без старань,
Є ті, хто ноги у житті втрачає,
Слух чи зір... на них поглянь.
Коли у тебе у важку хвилину
Втратить життя яскраві кольори ,
Поглянь, на тих, хто кожну днину
У Бога просить ранки й вечори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2023
автор: Незламна