Неначе з скла повітря на світанку

Неначе  з  скла  повітря  на  світанку
Мороз,  прозорість  із  пилком  зірок,
Які  вночі  розсипались  по  ґанку,
Як  літери  з  чарівних  сторінок.

Шість  граней  в  кожній,
Їх  ажур  мережив  
Тонкий  сріблястий  пензлик  малював.
Однакових  нема,  я  пильно  стежу  -
Однакових  ніхто  не  відшукав.

Це  розмаїття  здавна  всіх  дивує  -
Сніжинки  Всесвіт  нам  подарував.
А  час  біжить,
Життя  кипить,  вирує...
А  ти  все  сніжні  літери  читав.

Вони  складались  в  вірші  про  кохання
Обійми  теплих  рук  ,  цілунки  губ.
Відкинь  страхи,  відкинь  свої  вагання
Та  обійми  того,  хто  тобі  люб.

Розтане  сніг,  спливуть  зірки  водою.
Весна  прийде  легенькою  ходою.

30.01.23

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2023
автор: Наталі Рибальська