Чомусь так плачуть небеса...
Чомусь вітри їх не колишуть..
І сонце крізь небес вуста
Своє тепло землі не лишить...
Гіркі сльозинки із хмарин
Падуть додолу в море синє,
На безліч кинутих стежин
Падуть униз із небосхилу.
Чому ви плачете, хмарки?
Чому схилились у невірі?
У небі білі голубки
Вам знак нестимуть до надії!
Танок із білих голубок
То добрий знак, на серці спокій,
Що від важких скупих думок,
Звільняться небеса і обрій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2023
автор: Христина Браун