О, як я плачу, як я, друзі, плачу,
Щодень і вечір, вранці і вночі,
Орді не можу їхнє зло пробачить,
Все те, що з нами роблять палачі.
Болить душа за кожного солдата,
Який віддав життя в цій боротьбі,
Всі вони рідні, хоч я їм не мати,
Душею там, з їх рідними в журбі.
Як серце розривають ці новини,
Я Господа лиш про одне молю:
Нехай це зло здолає Україна,
Щоб не було пощади мо₴калю.
Нам, Боже, осуши криваві сльози,
Сиріт і вдів нещасних захисти,
З Тобою ми ординців переможем,
Бо ранять серце цій землі хрести.
І буде вільною прекрасна Україна,
Настане переможний день і час,
Та кожного ми не забудем сина,
Який життя віддав заради нас.
Але я плачу, друзі, гірко плачу...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2023
автор: синяк