Ось і остання вже висотка,
Нарешті за якою шлях до дому.
Пробіжка ще одна коротка,
Хоч як і валить з ніг та втома.
Бо скільки пройдено шляхів
В глибокий тил ворожих територій,
Де «руськамір» нуртує із катів,
З землі зробивши крематорій.
Та раптом поруч захиталися кущі,
Немов задріботіло в скло дощем.
Ворожа група кралася в пітьмі,
Щоби зненацька вдарити вогнем.
І миттю треба вузол розплести:
Чи донести важливі данні;
Чи, в бій вступивши, відвести
Загрозу від бійців, хай і в останнє.
Хто звик на себе рішення приймати,
Як капітанам личить – не тремтіти:
«Окрім років, нам нічого втрачати,
А наймолодшому з нас треба жити.
Іди, юначе, і всю правду донеси,
Як по садках дитячих заховався ворог.
Як з нашої, колись квітучої землі,
Їх «руськамір» зробив вже геноциду морок.
Ти тільки встигни, поки буде бій тривати,
Як ми візьмемо диверсантів цих на себе.
Хай дочекається тебе рідненька мати,
А нам, як завжди, допоможе наше небо»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2023
автор: Юрій SH(Шторм)