[b]П[/b]овір мені, так тяжко на душі,
[b]Р[/b]ядки лягають римою печалі,
[b]О[/b]х, як же дописати ці вірші,
[b]В[/b]кладаючи весь смуток у вуалі.
[b]О[/b]бдумую зворушливі слова,
[b]Д[/b]аючи серцю думку зрозуміти,
[b]Ж[/b]адаючи неспинні почуття
[b]А[/b]налогічно, щоб у них вціліти.
[b]Ю[/b]рливо забігаю наперед,
[b]В[/b]ідчувши стан глибокий щохвилини,
[b]Н[/b]езнаю що, а у душі куплет:
[b]Е[/b]моції, і смуток, і світлини...
[b]З[/b]ахоплена миттєво у полон,
[b]Н[/b]а стежку ту далеку поглядаю,
[b]А[/b] серце вже торкається долонь,
[b]Н[/b]евтомно рідну душу відчуваю.
[b]У[/b] сутінках де зваблює розмай
[b]Д[/b]рімає сад у неповторній тиші,
[b]О[/b]х, як сприйняти серденьку - прощай,
[b]Р[/b]озбурхано, що почуття колише.
[b]О[/b]бражена на смуток і страхи,
[b]Г[/b]ублюся у думках своїх крилатих,
[b]У[/b] серці стукотить лише - чекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик