Димка повзе над схилом, берегом ліг серпанок.
Днями керує сила, що зачинає ранок.
Мрія... уява... мари... магія... чародійство...
Вітер гойдає хмари. Доля блукає містом.
Ніч розправляє крила. Човен думок – невтішний.
Хмари, немов вітрила, небо лоскочуть ніжно.
З голосом божевілля десь резонує море.
...Та, що біжить по хвилях, має буття прозоре:
Чайки навколо неї... погляд її – зірниця...
Мов з пелюсток лілеї щільний атлас спідниці...
Тулуб її з туману... довгі сріблясті коси...
Постать стрункого стану тане в ранкових росах...
Пише життєву прозу гул корабля морського.
...Завжди рятує розум від тягаря мирського,
Та, що біжить по хвилях, щоби тебе втішати...
Довгі хвилясті милі, часу химерні шати
Миттю кудись пощезли. Піниться синє море.
Місяць до рук взяв пензлик. ...Фрезі коли говорить,
Всесвіт на да́мру* грає... тиша співає мантри...
Чайки збираються в зграю... Логос складає тантри...
Серце від того квітне, сяють, мов зорі, очі –
Дивним натхненням плідне лоно палкої ночі.
...Та, що біжить по хвилях, лине в думках до тебе...
Голосу божевілля вторить над морем небо.
Димка повзе над схилом, берегом ліг серпанок.
Днями керує сила, що зачинає ранок.
Мрія... уява... мари... магія... чародійство...
Вітер гойдає хмари. Доля блукає містом...
28.08.2019
*да́мру - маленький двомембранний барабан в Індії та Тибеті, має форму пісочного годинника
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2023
автор: Олена Студникова