18.
Оригинал:
Действительно ли счастье - краткий миг
И суть его - несовершенство,
И правы ль мы, когда лобзаем лик
Минутного блаженства?
И где оно, мерило наших прав?..
О, жалкое мгновенье,
Когда пчела взлетает с вольных трав
И падает в варенье!
Нам суждено копить тяжелый мед,
И воск лепить, и строить соты.
Пусть счастья нет. Есть долгие заботы.
И в этой жизни милый гнет.
Мій український переклад:
Чи справді щастя – то коротка мить
І суть його – недосконалість,
Чи правильно – немов святе, любить
Таку дрібну тривалість?
І як нам виміряти обсяг прав?..
Нікчемна хвилька втрати,
Коли бджола злітає з вільних трав,
Щоб до варення впасти!
Ось доля наша: мед важкий робить,
Ліпити віск і будувати щільник.
Нехай не щастя – клопіт це невпинний.
І в цім житті люб’язний гніт.
Переклад 20.01.2023
25.
Оригинал:
В меня ты бросишь грешные слова.
От них ты отречешься вскоре.
Но слово - нет! - не сорная трава,
Не палый лист на косогоре.
Как жалко мне тебя в минуты отреченья,
Когда любое слово - не твое.
И побеждает ум, а увлеченье
Отжато, как белье.
Прости меня за то, что я суров,
Что повторяюсь и бегу по кругу,
За справедливость всех несправедливых слов,
Кидаемых друг другу.
Мій український переклад:
У мене грішні ти слова метнеш.
Ти хутко їх зректися побажаєш,
Та слово - не бур’ян, так не зірвеш,
Не листя пале, що на схилі бачиш.
Як жаль мені тебе у зречення хвилини,
Коли слова всі – не твої навмисно.
І розум переміг, а те, що захопило,
Віджате, мов білизна.
Пробач, що я суворим бути зміг,
Пробач повтори – їх не уникаю –
Та справедливість всіх несправедливих слів,
Що одне в одного метаєм.
Переклад 20.01.2023
30.
Оригинал:
Жалость нежная пронзительней любви.
Состраданье в ней преобладает.
В лад другой душе душа страдает.
Себялюбье сходит с колеи.
Страсти, что недавно бушевали
И стремились все снести вокруг,
Утихают,
возвышаясь вдруг
До самоотверженной печали.
20 мая 1986.
Мій український переклад:
Жалість ніжна проникливіша, ніж кохання.
Головне у ній – страждання спільне.
Це душі з душею мука рівна.
Себелюбства повне скасування.
Пристрасті, що щойно вирували,
Прагнули все знищити довкола,
Стихнуть в ній:
піднесення раптове
Їх – у самовідданій печалі.
Переклад 20.01.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2023
автор: Валентина Ржевская