Рясна була учора злива.
Дощі серпневі до снаги.
Я нині майже не вразлива,
Хоч не з тієї б і ноги
Надумав встати по обідді
Хтось, зачіпаючи слівцем...
Дивлюсь крізь ві́кна на супліддя
Ожини стиглої – чи це
Насправді, чи то тільки мари? –
Я бачу, як танцює мить
Та підіймається у хмари...
Солодка думка в мріях снить:
Про небо синє та про зорі,
Що мерехтять, як ті свічки;
Про луки та ставки прозорі,
Та різнобарвні квіточки;
Про щиру усмішку вітання,
Пестливий шепіт, блиск очей;
Про поцілунки до світання
На тлі ожинових ночей...
Сьогодні знову бути зливі –
Дощу розгорнеться сувій.
Ми нині майже не вразливі –
Тим долі дячимо своїй...
10.08.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2023
автор: Олена Студникова