Брехлива потвора
Нам каже «Брати»?!
Козаче! У сторону звуку
Стріляй та гати‘!
Вже чули і бачили стільки разів,
Як люд на той світ
Цей «братик» одвів.
Відчули не раз,
Чужомордого «брата»,
Як «визволяв» від життя,
Мільйонами стратив.
Як нищив культуру,
Наш розвиток, мову,
І робить це досі,
Не за’вжди військово.
А скільки ж накрало…
Огидна тварюка!
Горіти у пеклі,
Тобі в тяжких муках,
Бо зла наробило,
Що не описати!
Тому, така доля -
Нам зло це скарати!
Не раз шматувалася
Доля історії.
Знищення, війни
На нас відпрацьовані.
Ми загартовані
Рідкісним гартом.
Те, що досі живі
- не вважаємо фартом!
Нам у світі немає ціни,
Наш край захищають
Дочки та сини.
Ми - українці, а ти - людоїд,
Вихаркав з мороку те’бе Аїд,
Само і не знаєш, що ти таке,
Скажений убивця та рабство гидке,
Підла мерзота та просто лайно,
Де «царєнька-карлик»
Зветься пуйло.
Злочинець! Алкаш!
Де бруд та «Кримнаш»!
Виттям біснуватим
«Язик» захищає
І «рускім мірочком»
Згноїть все бажає.
Бо гниль світова,
Що все інфікує,
Створити ж своє,
Йому клепки бракує.
Воно як та воша,
Що люд доїдадає,
Подохне само,
Ще й гниду лишає.
Хоче загарбати
Наш милий край?!
Падавиться й здохне!
Роздутий шахрай!
Вражина моsковська,
Ти ж геть пропадеш!
Від помсти далеко
Уже не втечеш!
Бо знаєш само
Яка буде відплата,
За століття знущань
Кацапського ката!
Будеш лежати,
Кормити наш ліс,
Він тут на трупах,
Не раз вже проріс,
Будеш здихати,
Проклята почвара,
Бо ти примітивна,
Імперська нездара,
Існуєш для того, щоб знали усі,
Що таке погань в облудній красі,
Яке воно зло і чого воно варте,
Де ошивається нечисть на карті,
Які гріхи сотворило
Та де воно здохне,
У ямі чи в полі
«Іхтамнєтом» двохсотим,
А хто не на полі, а в себе в човні,
Подохне від жовчі,
В плавучій труні,
А ті, хто смердять
За свої’ми стіна’ми,
Бу’дуть ділити
Харчі з тарганами,
І бу’дуть зdиxати,
Повільно- повільно,
Полишивши владу
Свою божевільну,
Причина і наслідок-
Ось вона плата!
За мільйони убитих,
Живодерам відплата!
Га’спидам пекельним,
Усе повернеться,
І власною кров‘ю,
Воно захлинеться!
З нами правда та сила,
Непохитная воля,
Навчила боротись
«Веселая» доля!
Сусіди квилити будуть,
А ми - воювати,
На рідній землі,
Буде’м панувати!
Ми переможем,
Паскудо слабе’,
І в пекло чортяка
Тебе загребе!
Щоб більш не смерділо
У світі це зло,
І людство спокійно
Собі й далі жило!
Вірш написаний ще у 2021, за який мене Фейсбук заблокував. Але начхати. Мав і маю чітке розуміння з ким українці воюють ще до повномасштабного вторгнення одвічного москальського ворога, 24 лютого 2022 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2023
автор: Максим Лободзинський