скільки можеш — тікай, прикривайся серпанком ночі,
комизúсь, бо ятрить споглядати у вирла вовчі.
він тебе доганяє і рунтає, все шепоче,
точить кігті та бартки пуцує, щоб впитись в шию,
перетворить на тирсу і в дурні тебе пошиє.
не обдуриш, гевале, ти смерть, не обдуриш, баста!
він фламенко веде із косою доволі часто,
ні секунди урвати, хвилини тобі не вкрасти.
все, що послане жити на світі — живи і квапся,
бо хто знає, якого твій фатум удумав трясця.
не існує притичин для нього, знайде усюди.
чи тебе хто прокляв, чи наврочив, надибав Вуду.
вже не ремствуй — запізно, спасіння — лише облуда.
хоч який відчайдух — він однаково ходить слідом,
мі аміго, твій кат вже знайшов для інферно гіда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2023
автор: Anastasiiith