Дві тисячі двадцять один...
Те літо. Таке незабутнє
Тоді не було і причин
Не мріяти про майбутнє.
Ми будували плани такі
Глобальні, масштабні, величні,
І знали: настануть роки -
Підкоримо ми тих столичних.
Гітара, напівсолодке, кіно
Розмови душевні до рання
Здається, ця радість була так давно,
Насправді ж вона нещодавня...
Такий дисонанс, бо настали ті дні,
Що навіть хвилина безмежна
І тягнуться в муці часи ці складні,
І кожна секунда бентежна.
Заглушені мрії, роз'єднані друзі,
Опущені руки і втома
Життя, що триває в суцільній напрузі
Сумую, чекаю на зустріч удома..❤️
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2023
автор: Світлана Кузюк