Вона бачила очі мами,
Що були сповнені жахом і люттю,
Вона ходила у храми,
А в мріях топила ворога в ртуті.
Вона чула голос тата,
Що спершу здавався спокійним,
Хотіла його обійняти,
Але не судилось з покійним.
Вона не могла зрозуміти:
Як швидко так все відбулося,
Що вчора тут бігали діти,
Сьогодні ж лиш чуть відголосся...
Вона так хотіла кричати,
Та голос давно вже зірвала,
Її до війни звикли сильною звати
А доля взяла та й зламала...
Я читаю цей вірш на Ютуб: [url=""]https://youtu.be/1Idzb4Ml47Y[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2023
автор: Світлана Кузюк