[i]Вражає сказане бедумно....
Та суть - одна!
Стає до того гірко й сумно,
бо це ВОНА...
Воеа, вона
во-на!..[/i][youtube]https://youtu.be/9ICZ_LCkKDY[/youtube]
[i][b][color="#0e547d"][color="#04665b"]Яких метафор лиш нема у творах,
епітетів… про Неньку як таку!
І хай би то творив заклятий ворог,
а то ж – в митців й поетів у смаку.
Комусь вона постала мов повія,
то покриткою Неньку обізвуть…
яким зерном ти лан свій раз засіяв,
такою й буде вигра – жнив’я суть.
В повій нащадки скніють байстрюками,
у покритки світ знудить сиротюк…
І ва́лять з-за кордону з матюками,
хоч жоден недоречний тут матюк.
Вкраїна ж… Ненька, як осідла квочка!
Ростить собі… і доньок, і синів.
Й нема у неї доньки чи синочка,
яким би не дарила віщих снів.
Відтак й хистять… належно рідну землю,
а Неньку берегинею зовуть.
Кладуть за неї тіло – душ оселю,
“братву” чужу проводять в світлу путь…
Тож ще відродяться задля харизми
метафори й епітети часів,
де сло̀ва не знайдеться для корзини,
які б шаблі̀ хто в піхвах не носив!
Бо гряне час – й настане Перемога,
і хлюпне через край нове життя.
А в серці, що не втратило ще Бога,
проквилить
запізніле каяття…[/color][/color]
[/b]
10.01.2023
________
*У творі немає конкретних героїв
чи антигероїв, спостереження
автора подаються узагальнено.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2023
автор: Олекса Удайко