Руїни Бахму́та поглинуть цей крик
Нестерпного болю, що годі терпіти...
Здавалося б, кожен до смерті тут звик,
Та не поспішає ніхто з цього світу.
Тож брак атеїстів на передовій,
Шепочуть “молитви”своїми словами...
В Бахму́ті — із надлишком світлих надій,
Бо всі повернутися прагнуть до мами.
До мами, дружини, до діток своїх...
Що там написали на Долі, хто знає?
Тут сльози — це сльози, і сміх тут — це сміх,
Емоцій впівсили в окопах немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2023
автор: Патара