У лісі росла під дощем і вітрами,
Знесилена спекою влітку була.
Ще білки ганяли на ній за шишка’ми,
Снігами, морозом плекала зима.
Стояла зелена у лісі красуня,
До сонця тягнулись тоненькі голки.
Увечері пугача чула відлуння,
Вночі біля неї товклись їжаки.
Ласкаво сестричкою ті називали,
Бо трішки колюча на дотик була.
Ялинка росла, та у снах все чекала…
На свято потрапити, мрія була.
Бо сумно у лісі, не видно нікого,
Минають роки і немає прикрас.
Та мрія збулася, спиляли небогу,
Настав чарівний для ялиночки час.
Поставили в хаті, де затишно було,
Немов королеву на свято вдягли.
Співали пісні, танцювали навколо,
Два тижні святкових, немов пропливли.
Пожовкли голки і посипались долі,
Набридла ялинка, минули свята.
Засохла красуня в теплі і неволі,
А в снах бачить ліс, де природи краса.
Не завжди так гарно, де тепло і ясно,
Радій і квітуй, де родився колись.
Можливо ще вчора, все було прекрасно,
А ти не помітив, дивився у вись.
1.01.23р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969879
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 01.01.2023
автор: Степан Олександр