Ти витер піт з лиця...
ще дим навколо вився.
Ти витер піт з лиця,
навколо оглядівся.
Не вірив, що живий...
знов багатьох не стало.
Бог дарував життя
тобі ще раз.Немало.
Ти залишився жить,
друга твого немає.
Хто схоже пережив,
який це біль, той знає.
Недавно в гості звав:
"Поїдемо на свято!"
Ти в відповідь йому:
"Дівчат і в нас багато".
Ще мить якусь тому
усе навколо квітло.
Ти залишивсь живим...
та в світі враз все згіркло.
Тепер тобі за двох
тримати треба стрій.
Я знаю - вистоїш,
найкращий, рідний мій...
Прикрив твій друг тебе
в нелегкому бою.
Він знав:чекаю я,
і вірю, і люблю...
Ти витер піт з лиця...
ще дим навколо вився.
Ти мітко так стріляв,
й твій друг не помилився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2022
автор: Надія Башинська