є право на диво, можливе спасіння,
мов шепіт лихої луни.
вночі, в повний місяць збираю каміння -
розбити поверхню води...
бо в кожному колі, у кожній краплині
я бачу знайоме обличчя.
з цієї хвилини, назавжди й віднині,
вода - течія космічна.
й відлуння від сплесків, відлуння від спазмів
можливої тихої смерті,
мов срібна комета, пройдуть майже наскрізь
незайманість мідного серця.
бо смерті немає, немає старіння -
лише шепотіння луни.
бо я в темну ніч не збираю каміння,
і чиста поверхня води...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96928
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.10.2008
автор: Heather