Обожнюю ранок за прозорість думок
За байдужість до всього навколо
За відсутність образ до своїх помилок
Тиху радість, що зараз я соло
Вдячна дню за можливість давати тепло
Крихту сонця ловити в долоні
І за втому, що тіло ламає як скло
І за біль, що пульсує у скроні
Осягаю вечірній неспокій душі
Одягаюсь у тінь, хоч мені й не пасує
Смуток міряю, той, що не має межі
Все приймаю, бо знаю, що ранок врятує
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2022
автор: Alena G.