Сміливий мій лицарю, я не казкова принцеса.
Тобі битий шлях, а мені ця печера та змій.
Сонети тобі, а мені надокучлива п'єса
З сюжетом банальним з похованих планів і мрій.
Як тут опинився? Чи збився надвечір з дороги?
Не мав точних карт і заплутався у манівцях?
Тут прокляте місце: лунає розпачливій стогін
І хиже виття, що стискає морозом серця.
Тікай! Ти один, їх багато — тож сили нерівні.
За мене не думай! Я звикла! Лишаєшся все ж...
Я змія присплю і спитаю про ліки чарівні,
Які порятують, якщо ти від ран упадеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2022
автор: макарчук