Помовчати я хочу, як і ти.
Мовчи, мовчи воно тобі так личить,
живе своїм життям шосе Столичне
і радощів тут повно, і біди.
Вогонь цигарки блимне де-не-де,
хороші тут снують і не хороші,
хтось продає любов свою за гроші
допоки тіло пружне й молоде.
А далі? Хоч травою не рости.
Доріг багато котрі м’яко стелять,
не найскладніші обирає челядь
й прямує, їй здається, до мети.
І тільки самогону перегар
такий собі дешевий модерн-віскі
не упади, життя – це надто слизько
і яма не перина з білих хмар.
Уперше? Ну вітаю, це почин.
Іще таких уперше буде й буде.
І не осудять і осудять люди.
А ти мовчи. Прошу тебе, мовчи.
22.12.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2022
автор: Микола Соболь