Небесами

Наші  душі  Небесами
Все  мандрують  ніби  снами...
Зорі  сяють  –  квітне  небо.
Зупинитися  б  де-небудь
У  галактиці  далекій...
Тільки  ж...  вдома  в'ють  лелеки
На  даху  гніздо  зазвичай.
Подивись  мені  у  вічі  –
Бачиш,  світло  в  них  палає,
Що  пітьму  душі  долає?
Має  час  незламну  волю.
Вимальовує  нам  долю
Подих  Всесвіту  ритмічний.
Десь  у  просторі  космічнім
На  зірки  гадає  вітер,
Там,  де  небо  зорно  квітне  –
Що  вбачає  те  й  говорить.
Та  яка  нам  з  того  користь?
Передбачення  не  треба  –
Не  для  того  квітне  небо
І  мандрують  Небесами
Наші  душі  ніби  снами...

11.05.2019

–––––––––––––––
Ілюстрація:
Олена  Саппа  
"Пейзаж  Тонкий  Світ"
–––––––––––––––

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2022
автор: Олена Студникова