І знову боляче мені,
Війна наш цвіт вбиває...
І будні дні усі сумні,
І вибору немає...
Де взявся путлер той, й чому,
Пішов на нас війною...
І час настав для нас важкий,
Й не видно вже спокою...
І дні стають знову сумні,
Й не радують новини...
Чого чекать в найближчі дні,
І де нам взяти сили?..
Сьогодні й день ніби ясний:
Святого Миколая...
А думи знов чогось сумні,
Чому й сама не знаю?..
Ми ніби вже й не живемо,
Напевне лиш існуєм...
І день у день не спішимо,
Та голос правди чуєм...
Надіємось, що Миколай
Нас виведе з безодні...
І ми готові все сприйнять,
Негайно, й вже сьогодні...
А буде так, як Бог нам дасть:
І сили, і терпіння...
А ми уміємо чекать,
Його благословіння!..
Всесильна нація все ж нас
Є Віра в нас й Надія...
Розкриє крила у свій час,
Всепереможна мрія...
І вже не боляче мені ,
Я відчуваю сили...
І будуть люди на землі,
Жить вільно в Україні!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2022
автор: геометрія