Я знаю, мамо, ти не спиш,
вдивляєшся у темну нічку.
Почувсь тобі легенький скрип,
помітила слідочків стрічку?
Не перший сніг розбурхав сни,
то не дають думки поспати.
Ти б так хотіла, щоб тут мій
з'явився слід, що йде до хати.
То ж пильно дивишся в пітьму,
чиїсь у ній вже стихли кроки.
А я в холоднім бліндажі,
нові проходжу знов уроки.
Солодкими були часи...
та віримо - прийдуть ще кращі.
Тепер чекаєм. Причаївсь
десь за рікою ворог в хащі.
Я знаю, мамо, ти не спиш...
а я б хотів, щоб відпочила.
Твоя любов - мій оберіг,
любити ти й мене навчила.
Я повернуся. Ти чекай.
Лютує ворог... та безсилий.
В двобої переможе той,
кого любить життя навчили.
Я знаю, мамо, ти не спиш,
мене в думках все обнімаєш.
В силу любові вірю я,
як віриш ти... про це ти знаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2022
автор: Надія Башинська