-Где ты? Как ты?-запитуєш мене.
Звучить це, як знущання над тими,
Кому вже вирок винесли кати: Вбивати!
Твоя російська мати в тобі перемогла
І ядом отруїла кров у жилах.
Твій батько українець -в тобі загинув.
Ще байдуже тобі,
Що падають ракети й бомби,
Горять страшні вогні,
Димить, здригається земля,
Де предків й родичів твоїх могили.
Ідея: - "Визволяти"- теж
В тобі коріння розпустила.
Вже не дивуюсь я, чому так сталося.
Брехня з облудою заполонили світ.
Багато тих, хто в цім не розібралися...
І лицемірство, і лукавство викинули цвіт...
Дурману запахи пливуть,
Лоскочуть ніздрі,
У кров отруту ллють...
Безвольними усі стають,
Хто це вдихає, хто це шукає.
Омана і примара- як нерозлучна пара:
Омана дурить,
Примара в мареві підсовує своє,
Так створюють ілюзію з того, що є.
У дзеркалі кривому не побачиш прямоти,
Там лінії спотворені, там ти - уже не ти.
Як оце скинути, як Бога віднайти?
Заплутались дороги...
Та сказано: "Прямими зробіть Йому шляхи".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2022
автор: NikitTa