Чомусь ранки полонять тумани,
Низьке небо всі хмари скували.
Сіють землю дрібними дощами,
Не знайдуть в наших душах печалі.
Бо у них оптимізм поселився,
Війна тяжкостю впала на долі.
Супро́тиву дух, що зародився,
Єднає здобути свою волю.
В наших дітей страху стало менше,
Підростуть з них майбутні герої.
Якщо ми не встигнемо, завершать,
Українців впевнена основа.
Зимня природа нам співчуває,
Боронить землю, чим сама взмозі.
Прийде свято, сонечко засяє,
Воно в нашій буде перемозі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2022
автор: Валентина Ярошенко