Коли падаєш звисока, небо здається мертвим,
Недолугість кидається в горло завзяттям жертви
І рве шкіру на клапті гострими кігтями болю.
Коли падаєш звисока, більше не віриш в долю.
Під уламками совісті страх і чернечі будні,
Площі димні, розбомблені, несамовито людні
Від наметів і заніміло-диких
Особистостей, бляклих, пустих, великих...
Коли падаєш звисока, сонце здається темним,
Розмарнілим, запеченим і даремним,
А повітря тихо тече в вікно...
Ніч - не вирок, Пекло - не значить дно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2022
автор: Аарон Краст