Боліло, плакала два дні,
Тож грудень місяць, дивина,
Із нею сумно і мені,
Чом дощ, оголена зима.
Спокусник вітер поспівав,
Про любов, ніжність, кохання,
Усі зусилля спрямував,
Заколисав, аж до рання.
Та незчулась, як піддалась,
На жаль, понівечив красу,
Разом з водою розелась,
У душі мала щем і сум.
Як навесні, струмки текли,
А вітер - зрадник, здичавів,
Холодні краплі, аж пекли,
Свистів у бурі поривів.
Вмить роздягнув, невільниця,
Де їй подітись, взять силу?
Земля дрімає, мрійниця,
У лиху, мокру годину.
Сховка зими, між листочків,
Лежать біленькі сніжинки,
Ждуть благодійних деньочків,
У купі сяють крижинки.
Знає душа - ніч настане,
Морозець прийде на поміч,
Віять вітрець. перестане,
Мовить слова - На добраніч.
Пливуть по небу хмаринки,
Бажання мить,сніг кружляє,
Під серебром, всі стежинки,
Зима у танці не сяє.
Не сон зими,то ж вмліває.
Надію в серці тримає,
У сподіванні, як і я,
На ранок вкриється земля,
Пухкому снігу зрадіє.
11.12.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2022
автор: Ніна Незламна