Боги безсмертні. Але ж люди ні.
Вставляю стрічку в ПКМ четверту.
Чомусь сьогодні мариться мені,
що я небес посланець, – янгол смерті.
Усіяне відстрілами «гніздо»,
а кулі ще мету свою шукають…
насвистуючи пісню: хто, хто, хто
свою дорогу віднайде до раю?
Спіткнувся п’яно стомлений вояк,
захаркав у грузьку багнюку кров’ю…
Усе нормально, братику, ніштяк,
така вона закономірність бою.
Свою ми долю творимо самі,
ще й бачимо фінал її нетлінним.
Останнє, що побачилось - вогні...
Кіна не буде. Прилетіла міна.
14.12.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2022
автор: Микола Соболь