Ледь-ледь примружив, хитрі очі,
Онук поглядував з- під лоба,
Ніби спитати про щось хоче,
Сказать насмілився й до діда,
-Ти дуже зайнятий? Може ні?
Ти поясни, дідусю мені,
Бачу на старість носи більші,
Майже у всіх, ото дивина,
Ніби ті люди і хороші,
Он бабця Ліда, добра вона.
Та ніс, горбатий іще й довгий,
Я пам’ятаю, таким не був,
-Ой ну ж ти хлопче, недолугий,
Що про повагу мабуть забув?
Стій- стій, тож рот, закрий на клямку!
Так не годиться говорити,
Із голови, викинь цю думку,
Ото знайшов, за що журитись!
Тобі пораду, я добру дам,
Не лежи в ліжку, як ледаче,
Уваги більше, придай книжкам,
Не будь дитям, читай юначе!
Лиш з цього зиск, ти будеш мати!
***
Досліджено:
"Людський ніс і вуха
продовжують рости
все життя з постійною
швидкістю 0,22 мм за рік."
13.12. 2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2022
автор: Ніна Незламна