Глипає світ "утомлений" -
зіниці розширені з ляку:
Б'ють ракет ятагани
по наших холодних містах,
Згорають невинні душі,
криваві парують рани...
Інстинктом самозбереження
для світу - одвічний страх.
І хто там іще не вірить?!
Війна - в об'єктивах камер!
Чи ви усе сумніваєтесь,
де вбивці і хто фашист?
Упали ракет уламки
на євроцивілізацію -
Отут вже здійнявся галас:
- Хто винен? Хто терорист?
І це в двадцять першім віці? -
Катівні, могили братські,
Розпечені блоки атомні
на грані жахних катастроф...
І просто ув очі смерті -
нащадки зорять козацькі,
Постали святою карою,
Бо смерть не спинив і Бог...
І хто там іще не вірить?
Дніпровська горить Ойкумена,
Диявол в людській подобі
брехнею обплутав люд...
Та проростають у вічність
небесні наші знамена,
Їх видно на цілий Всесвіт,
Повік Україна тут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2022
автор: Світла(Світлана Імашева)