І ось вона – чудова мить
в натхненні...
Розщеплюються та зникають хмари...
Під зводом брами силует Апсари*,
що ніби статуя стоїть
на сцені.
На плані задньому немов
у небі
слабкий зорі народжується сполох,
який свою веде передрозмову,
занурюючи в глиб основ.
Мов лебідь
повільно у колисці хвиль
озерних,
небесна танцівниця урочисто
полине сценою, зійшовши з місця,
висловлюючи рухом квиль*,
що певно
підмісячний тримає світ
у спазмі...
Та пальці рук продовжують неспішно
її цнотливу розповідь утішну,
глядач щоб міг вловити зміст
у фразі.
Танок нагадує віршів
читання,
написаних гекзаметром античним.
Щоб глибше нас пройняв сюжет епічний,
ті жести збуджують душі
вчування
і стверджують чудову мить
в натхненні –
бо не буває рухів дійства всує.
Така вона – Апсара, що танцює
і подихом життя струмить
на сцені...
22.03.2019
*Апсара - небесна танцівниця
*квиль - стогін, жалібний крик
–––––––––––––––
Ілюстрація:
Валерій Крючков
"Апсара, що танцює"
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2022
автор: Олена Студникова