Молюсь і вірю сонце сяє
Тепло надії у душі
І тихо спомин виринає
Про предків з давньої Русі.
Були часи буремні і славетні
Хоробро йшов до бою Святослав,
А Ярослав варязький предок чесний
Уміло храми споруджав
Я вірю, що настане днина
Воскресне слава у віках!
Весь світ побачить Україна-
торує європейський шлях.
Здавна мандруючи стежками,
Здіймаючи до сонця стяг.
Крокує через терен, манівцями
Долаючи: зневіру, біль і страх
Молюся, пресвята Оранто
На захист стань від лютої орди!
Укрий міста від злості окупантів,
Що прагнуть стерти рід з лиця землі.
Я вірю, переможний час настане
Гармати стихнуть, тиша забренить.
Болюча пам'ять виллється дощами
За воїнів шо зринули у вись
І на руїнах, що политі кров'ю
Незламною постане нова Русь
Свободу тут плекаємо з любов'ю
Молюсь і вірю, вірю і молось
29.11.2022 Р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2022
автор: Ігор Козак