[img][/img] Жили в селі дід і баба,
І була в них курочка ряба.
Курочка незвична,
Дуже симпатична,
І розумна, й чарівна,
Й говорить вміла вона.
Жила, їла, ко-ко-та-ла
І яйце в гніздо поклала.
А яйце те не просте, ,
Дуже гарне й чарівне..
Дід зрадів, баба зраділа:
Буде хліб, буде й до хліба,
Як яйце те розламати,
Й по шматочку продавати.
Вдвох вони яйце те били,
Та не вийшло...Не розбили.
Посиділи, відпочили,
Яйце на стіл положили,
Більше бити не схотіли,
Яйце гарне пожаліли.
Дід сказав: "Ми прості і небагаті,
Жити вміємо й без злата,
Будем Господу молитись,
На яйце оце дивитись,
Воно ж гарне й чарівне,
Радість нам вже додає."
Так рішили й лягли спати,
Щоб раненько завтра встати,
Всі роботи поробити,
І курочку накормити.
Доки дід і баба спали,
Мишка з нірки виглядала,
Хвостик сірий підібгала,
І до столу пошмаляла.
На стіл вискочила тихо,
Не зчинилося щоб лихо
Довго яйце розглядала
І хвостом своїм махала,
І яйце те покотилось,
Впало з столу і розбилось.
Дід плаче і баба плаче,
Ну, а мишка радо скаче.
Побігала, попищала
І у нірку почвалала.
Курка теж не сумувала,
Й бабі й діду проспівала:
"Ну, не плачте, вас прошу,
Я яєць вам ще знесу,
Не одне, знесу багато,
І достаток буде в хаті,
Звісно, вже не золоті,
Та поживні і смачні...
Посміхнулись дід і баба,
Мудра курочка в них ряба,
Половинки яйця склали
І до шафи заховали.
Прості ж яйця забирали,
І жили, й не бідували...
А мораль в казці проста:
Світом править доброта!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2022
автор: геометрія