Вже визрів плід осіннього світила
І майже впав за обрій днів.
З дерев пташисте листячко злетіло,
Навколо степ ущент змарнів.
У сни зійшла бувальщина казкова –
Поснули луки та гаї.
Птахи крилаті образу та слова
Летять у вирій – у краї,
Де сонце сяє, пестячи промінням,
В обіймах теплих мліє світ,
Який не знає мороку та тління,
Де листя не спадає з віт.
Країну ту я бачила уявно,
Коли пірнала в глиб думок,
Які мов хмари рухалися ставно
Та зникли в небі мов димок...
Вже визрів плід осіннього світила
І майже впав за небосхил.
З дерев пташисте листячко злетіло,
Але не мало льотних сил...
09.11.2020
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2022
автор: Олена Студникова