Він мене надихав. Створював в голові цілі урагани думок. Мабуть він володів стихіями, або сам був однією з них. Деколи він не з'являвся місяцями, а я покірно чекала, знаючи що це чекання того варте. Коли він приходив, він дарував мені щось оригінальне, не таке як іншим, щось особливе, щось таке, що не сплутаєш ні з чим. (Натхнення)
Він мене запалював. Давав мені енергію - з ним я зігрівалась. Щоб розтопити мій гіганський льодовик потрібна була неймовірна кількість вогню - а вогонь в ньому був ... він грів мене і розтоплював своєю любов"ю. (Вогонь)
Він годував мене соленим, гострим і солодким. Давав мені одяг, щоб я не почувалась голою і знедоленою перед людьми. Лікував таблетками, які я відмовлялась пити. Деколи приносив квіти (байдуже, що цифрові), але ж квіти.
Змайстрував ліжко, де я могла відпочити від всієї своєї втоми, відпочити від нього та його важких слів, які він постійно вимовляв. Чомусь тоді я навіть відчувала вдячність за ті слова. (Матерія)
Він спокутував через мене свій гріх. Йому доводилось терпіти мене, та це його терпіння було краплею в морі, порівняно з моїм. Якщо я витримую його то й він може. (Терпіння)
Він міг досягти усього, про що мріяв. Він міг творити добро незважаючи ні на що. Це було щось схоже на магію. Після його появи я відчувала якусь неземну силу. Він був невловимим. Він з"являвся зовсім неочікувано, ніби телепортувався у потрібному місці в потрібний час. Він творив добрі справи, непомітно допомагав іншим, а потім зникав і з'являвся вже десь в іншому місці. (Сила волі)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2022
автор: інша